Тиша, вода, очерет і птахи, які час від часу здіймаються над водоймою. Посеред цього пейзажу — човен, у якому двоє людей говорять про те, що на перший погляд здається несумісним: аграрне виробництво та збереження дикої природи.
Євгеній Довгалюк, голова ГО Save and Explore та заснованого нею Центру вивчення і збереження природи, культури й архітектури «Озеро Супій», досліджує водойму Супій на Київщині та привертає увагу до її унікальної екосистеми.
Євгеній Довгалюк, голова ГО Save and Explore
Павло Мороз, директор департаменту корпоративної соціальної відповідальності МХП, розповідає про те, як великий бізнес може інтегрувати екологічні принципи у свою діяльність і поєднувати виробничі завдання з відповідальним ставленням до довкілля.
Це не розмова про те, хто має перемогти — аграрії чи захисники природи. Йдеться про те, як знайти баланс між потребою виробляти їжу, розвивати економіку та зберігати середовище, без якого неможливе саме життя.
Від міського ритму до життя біля води
Для Євгенія Довгалюка Супій став значно більшим, ніж місцем для відпочинку. У 2019 році він придбав будинок на березі водойми, щоб проводити вихідні подалі від столичного ритму. Згодом карантин, а потім повномасштабна війна змінили плани. Місце для коротких поїздок поступово перетворилося на простір для життя, спостережень і досліджень.
Євген пригадує, що й раніше намагався проводити вільний час біля річок або в лісі. Перебування на природі допомагало відновлюватися й знаходити спокій, якого бракувало у щоденній роботі.
«У якийсь момент серед цього дорослого життя важливо зрозуміти, що насправді приносить задоволення. Гроші — це інструмент і ресурс, він однозначно потрібен. Але після років у стресовому режимі виникає потреба видихнути. Пошук таких моментів і щастя — це вміння знаходитися ближче до природи і мати змогу зупинитися», — розповідає дослідник.
Євгеній Довгалюк, голова ГО Save and Explore
З часом особисте захоплення переросло в системну роботу. Євген почав спостерігати за птахами, вивчати місцеві екосистеми, ділитися знахідками в соціальних мережах і шукати однодумців. Так навколо Супою сформувалася спільнота людей, які прагнуть краще пізнати природу та зрозуміти, як функціонують місцеві екосистеми.
Наступним кроком стало створення «Будинку волонтера» — простору для зустрічей, спільних спостережень за птахами й обміну знаннями. Проєкт вдалося реалізувати завдяки перемозі в грантовому конкурсі благодійного фонду «МХП-Громаді».
Будинок став не лише місцем зустрічей однодумців, а й осередком дослідницької роботи. Зокрема, тут розвивають акустичний моніторинг: науковці та волонтери фіксують голоси птахів і збирають дані про види, які мешкають на цій території.
Павло Мороз, директор департаменту корпоративної соціальної відповідальності МХП та Євгеній Довгалюк, голова ГО Save and Explore
Важливість таких просторів підкреслює і Павло Мороз, директор департаменту корпоративної соціальної відповідальності МХП. На його думку, саме місця, де люди можуть вільно спілкуватися й обмінюватися ідеями, допомагають розвивати активні спільноти.
«Треба мати якесь таке місце, де всім комфортно зібратися, поговорити — наприклад, будиночок волонтера, кав’ярня. І от чим більше буде таких локацій, тим більше буде таких драйверів розвитку спільноти, міста. Тому що саме в таких місцях народжуються ідеї, які змінюють світ», — каже Павло Мороз.
Павло Мороз, директор департаменту корпоративної соціальної відповідальності МХП та Євгеній Довгалюк, голова ГО Save and Explore
Результати спостережень свідчать про значний природний потенціал цієї місцевості. За три роки на Супої зафіксували 196 видів птахів із 416, відомих в Україні. Для дослідників це не просто цифра, а свідчення того, наскільки важливою може бути одна водойма для збереження біорізноманіття.
Розширити просвітницькі можливості досліджень покликаний ще один проєкт — «ЯГОТИН:ПТАХИ», реалізований за підтримки МХП та благодійного фонду «МХП-Громаді». Його мета — допомогти людям по-новому відкрити природну спадщину долини Супою. Для цього розробляють культурно-пізнавальний маршрут та інформаційні матеріали, які роблять знання про місцевих птахів і екосистеми доступнішими. Так дослідження природи стають основою для екологічної просвіти, знайомства з територією та формування інтересу до її збереження.
Коли зникає не птах, а його середовище
Під час розмови на воді Євгеній Довгалюк звертає увагу на вид, який став для нього особливо тривожним сигналом, — очеретянку прутку. За його словами, останні фото цього птаха на території зробили у 2023 році. До 2026-го його тут більше не фіксували.
Причина, пояснює дослідник, може бути не в самому птахові, а в тому, що змінилося середовище, необхідне для його існування.
«За три роки популяція очеретянки пруткої тут зникла. Чому це сталося? Тому що не їй стало погано, а погано стало середовищу існування», — каже Євгеній.
Для цього виду важливі невеликі заплавні болота з мілкою водою, де птах може знаходити їжу та облаштовувати гнізда. Коли такі ділянки зникають або змінюються, тварини втрачають місце для життя.
Ця історія показує, наскільки тісно пов’язані стан водойм, рослинність і різноманіття видів. Навіть якщо зміни непомітні для людини, для певних представників дикої природи вони можуть стати критичними.
Саме тому дослідження Супою — це не лише спостереження за птахами. Це спроба зрозуміти, що відбувається з екосистемою та які умови потрібно зберегти, аби вона могла відновлюватися.
Бізнес, який починає дивитися ширше
Павло Мороз під час розмови зауважує: уявлення про роль бізнесу поступово змінюються. Якщо раніше головним орієнтиром для компаній переважно був економічний результат, то сьогодні дедалі більше уваги приділяють екологічним питанням, соціальній відповідальності та впливу на майбутні покоління.
«Бізнес, який розвивається сьогодні, має думати не лише про економіку, а й про соціальні та екологічні питання. Важливо, щоб управлінські рішення позитивно впливали на життя людей і не обмежували економічних можливостей майбутніх поколінь», — наголошує Павло Мороз.
За його словами, для компаній важливо не тільки виробляти продукцію, а й шукати рішення, які допомагають поєднувати господарську діяльність із турботою про довкілля.
Один із прикладів — встановлення годівничок і гніздівель для птахів на територіях поблизу полів. До таких ініціатив залучають працівників підприємств, їхні родини, дітей і жителів громад. Локації для встановлення визначають за участю фахівців, які враховують екологічні особливості місцевості.
Такі проєкти мають кілька завдань. Птахи можуть допомагати контролювати чисельність комах-шкідників, а участь у природоохоронних ініціативах дає людям можливість краще зрозуміти місцеві екосистеми. Особливо важлива просвітницька складова: коли діти разом із батьками встановлюють будиночки для птахів, природа перестає бути абстрактною темою з підручника.
Компанія також розглядає можливості використання сучасних технологій для спостереження за дикою природою. Зокрема, пасивний акустичний моніторинг планують інтегрувати зі штучним інтелектом, щоб точніше аналізувати переміщення та активність птахів.
Де проходить межа між виробництвом і збереженням природи
Розмова на Супої не оминає складних питань. Щоб прогодувати населення, аграрний сектор має виробляти достатньо продукції. Водночас розширення оброблюваних площ і зміни ландшафтів можуть зменшувати простір, доступний для дикої природи.
Євгеній Довгалюк не заперечує важливості сільського господарства. Навпаки, він визнає, що щоденне життя людей залежить від роботи аграріїв, а виробництво їжі потребує величезних зусиль і ресурсів. Але, на його думку, економічний розвиток не повинен відбуватися без урахування екологічних наслідків.
«Сьогодні вранці я поснідав, скоріш за все, продуктом, який виростила компанія МХП. Я взяв кашу, я взяв курятину. За рахунок постійного зростання населення на планеті ми маємо виробляти все більше їжі. І ми не можемо цього не робити. І тут я дуже дякую, що сьогодні я ситий завдяки вашому бізнесу», – каже Євгеній.
Євгеній Довгалюк, голова ГО Save and Explore
Водночас він наголошує: простих відповідей тут немає. Суспільство потребує продуктів харчування, бізнесу необхідно розвиватися, але природні екосистеми також мають свої межі відновлення.
«Тут ми маємо знайти якусь золоту середину. Для мене велика перевага, що сьогодні директор корпоративної соціальної відповідальності і ми з вами говоримо на тему збереження подібних територій», — зазначає Євгеній.
Важливо, що така розмова відбувається між людьми з різним досвідом і професійними завданнями. Один досліджує природу й фіксує зміни, інший представляє компанію, яка працює в аграрному секторі та шукає способи впроваджувати екологічні й соціальні ініціативи.
Супій — не просто водойма
Під час розмови Євгеній Довгалюк пояснює й особливості самої водойми. Попри звичну назву «озеро Супій», ця територія має складнішу природну історію. Вона пов’язана з водно-болотними угіддями та змінами, яких зазнав місцевий ландшафт унаслідок господарського освоєння.
«Те, що мені вдалося дослідити: закінчується Друга світова, приходить менеджерити цю територію Микита Сергійович Хрущов. Тоді створюється величезна кількість руйнацій малих річок і утворення осушувальних систем.
Так само постраждала велика частина Полісся і так само Лівий берег України. Приходить Радянський Союз і каже: окей, а якщо ми так перегородимо трошки річку, щоб вона не витікала в Дніпро, а тут лишалася довше? І це називається осушувальні системи. У Супої це збудували в 1962 році. Окей, ми тепер зберігаємо тут воду, робимо три великих резервуари: Малий Супій-2 (на якому ми зараз), Малий Супій-1 і Великий Супій. І одночасно цю воду ми використовуємо для розведення риби для великого населеного пункту», – ділиться результатами дослідження еколог.
Євгеній Довгалюк, голова ГО Save and Explore
Водно-болотні угіддя, яких на планеті лише 3%, важливі не лише як середовище існування птахів та інших живих організмів. Вони беруть участь у природному регулюванні водного балансу, допомагають утримувати вологу та підтримують екологічну рівновагу.
«Є гори, ми знаємо, як вони виглядають; є ліси, коли багато дерев; є річки, коли багато води. А це водно-болотне угіддя, і тут не має бути великого плеса води. Тут вода зберігається під рослинністю, плавучими островами. І ця рослинність утримує випаровування води. Найбільші втрати води, які ми маємо, — це випаровування. Таким чином, вода тримається в торфах, фільтрується. І з опадів, з води, яка падає з неба, ми отримуємо чисту питну воду. Тисячоліттями так це тут працювало», – пояснює Євгеній.
Саме тому збереження таких територій має значення далеко за межами однієї водойми чи громади. Стан природних систем впливає на якість довкілля, а отже — і на життя людей.
Для Євгенія Довгалюка одна з головних цілей — домогтися відновлення середовища, необхідного для існування очеретянки пруткої. Він мріє, щоб упродовж наступних десяти років вдалося створити умови для повернення цього виду на Супій завдяки підтриманню належного стану водно-болотних угідь.
«Я мрію в Україні стати частиною цього проєкту і впродовж наступних 10 років відновити територію існування очеретянки пруткої за рахунок підтримки стабільного стану водно-болотного угіддя. І, можливо, так станеться, що ми зможемо підсилити цей проєкт. На сьогодні це, напевно, найбільша мрія, яка точно не про гроші, а про більше розуміння того, як працює природа тут. І сподіваюся, що це вдасться», – каже Євген.
Відновити втрачену природу складно, але можливо, якщо об’єднати зусилля громади, бізнесу та дослідників.
