У Бучі відбулася масштабна адвокаційна акція солідарності «Матч очікування: Кожен голос рятує», присвячена підтримці українських військовополонених, зниклих безвісти Захисників і Захисниць та їхніх родин.
Захід об’єднав родини військовополонених і зниклих безвісти, військовослужбовців, ветеранів, представників органів державної влади та місцевого самоврядування, громадських організацій і небайдужих громадян. Його головною метою стало привернення уваги суспільства до проблеми полону та зникнення безвісти українських військових, а також підтримка родин, які щодня чекають на повернення своїх близьких.
У межах акції відбувся товариський футбольний матч між командою Асоціації ветеранів національної збірної України з футболу та збірною командою Київщини, до складу якої увійшли представники органів державної влади, територіальних громад, ветерани, військовослужбовці, представники силових структур та громадськості.
Одним із головних символів заходу стала інсталяція на трибунах стадіону – 500 комплектів військової форми на порожніх місцях. Кожен комплект символізував окрему людську долю, українського Захисника чи Захисницю, яких сьогодні чекають вдома рідні та близькі.
Також учасники акції долучилися до «Ланцюга солідарності», який об’єднав сотні людей навколо спільної мети – підтримати родини військовополонених та зниклих безвісти і нагадати, що жоден український військовий не може бути забутим.
«Ми часто чуємо цифри, статистику, інформацію про обміни чи списки зниклих безвісти. Але для матері це не цифра, для дитини це не статистика. Для родини – це життя найдорожчої людини. Саме тому так важливо не мовчати, говорити про полонених і зниклих безвісти та підтримувати їхні родини», – наголосив в.о. голови Київської обласної ради Ярослав Добрянський.
Учасники заходу підкреслили, що боротьба за кожного українського Захисника і Захисницю триває доти, доки вони не повернуться додому, а підтримка родин, які живуть у щоденному очікуванні, залишається спільною відповідальністю держави та суспільства.
Акція стала ще одним нагадуванням про те, що за кожною цифрою у статистиці стоять людські долі, а за кожним статусом «зниклий безвісти» чи «військовополонений» – родина, яка чекає на найважливіші слова: «Я вдома».
